Методи визначення економічного ефекту від ІТ-проекту, Комерція, Різне, статті

Фінансові методи


Оцінка економічної ефективності ІТ-проекту є обов’язковою складовою його техніко-економічного обгрунтування. І, хоча, конкретний майбутній економічний ефект оцінити непросто, тим не менш, це обов’язково треба намагатися зробити. Ми вже писали про це, але дійсність змушує повертатися до тієї ж теми.


В цілому, можна виділити три основні групи методів, що дозволяють визначити ефект від впровадження: фінансові (вони ж кількісні), якісні та імовірнісні. У кожного методу, фінансового чи не фінансового, є свої мінуси. Зрозуміло, що автоматизація – тонкий процес, і далеко не в кожному бізнес-процесі можна оцінити фінансову складову ефекту від неї. Саме тому, щоб більш повно проілюструвати кінцевий ефект від впровадження ІТ-систем, крім фінансових методів ми змушені використовувати методи нефінансового аналізу. І застосування всіх трьох груп методів зрештою приводить нас до вірної оцінки ефективності ІТ-систем.


У цій частині циклу ми зосередимося на фінансових методах. Їх багато, але найчастіше застосовуються три основних фінансових методу визначення інвестицій в ІТ:



  1. NPV (Net present value) – чистий приведений дохід або чиста приведена вартість, це залежить від формулювання.
  2. IRR (Internal rate of return) – внутрішня норма прибутковості або внутрішня норма рентабельності, це теж залежить від формулювання.
  3. Payback – термін окупності інвестицій.

Нижче ми зупинимося на кожному з цих методів докладніше. Але спочатку обговоримо деякі основні поняття, які нам будуть необхідні при фінансовій аналізі визначення інвестицій в ІТ.


Дисконтування і грошовий потік


Перш за все треба сказати, що абсолютно всі фінансові методи засновані на принципі дисконтування. Самі по собі формули для розрахунку цих показників досить зрозумілі, головне – розуміти сенс дисконтування. Після цього розрахунок економічної ефективності не представить великої складності.


Сенс дисконтування – привести майбутні грошові потоки до теперішнього часу. Тому що чудово зрозуміло, що долар, отриманий сьогодні, і долар, отриманий нами через рік, в реальності є абсолютно різними грошовими величинами, хоча і розуміються нами у відповідності зі своїм номіналом. Вартість грошей змінюється з часом. Долар, отриманий через рік, буде коштувати 90-95 центів в сьогоднішніх грошах. І сенс дисконтування – навести той долар, який повинен бути отриманий через рік, до сьогоднішньої вартості грошей, щоб наш розрахунок містив реальну інформацію, на основі якої ми могли б аргументовано представляти свою точку зору перед фінансовими менеджерами компанії. При цьому важливо відзначити, що коли у нас йде ІТ-проект, є потоки витрат і потоки доходів, то ставку дисконтування треба обов’язково застосовувати до обох потоків. Класичний розрахунок дисконтування наведено у формулі Pv.

Pv = P/(1 + rt)
де
Pv – приведена сума
P – не наведена сума
r – ставка дисконтування
t – час, коли очікується сума


Тепер, коли ми зрозуміли, що таке дисконтування, подивимося, як визначається ставка дисконтування. На жаль, не раз доводилося стикатися з тим, що ставки дисконтування при оцінці економічної ефективності ІТ-проектів визначаються авторитарно. Тобто фінансовий директор каже: ставка дисконтування буде така-то. Це повне неподобство, нічого спільного не має з фінансовими методами оцінки ефективності вкладень в ІТ.


При визначенні ставки дисконтування треба користуватися наступним методом. По-перше, спочатку середньозважена вартість капіталу (розрахунок середньозваженої вартості капіталу наведено у формулі WACC).

WACC = Re (E/V) + Rd (D/V) (1 – Tc)
де
WACC – середньозважена вартість капіталу
Re – ставка прибутковості власного капіталу
Rd – ставка прибутковості позикового капіталу
E – ринкова вартість власного капіталу
D – ринкова позикового власного капіталу
V – сумарна вартість капіталу (V = E + D)
Tc – ставка податку на прибуток


Суть цієї формули проста: частки ринкової вартості капіталу в сумарної вартості капіталу складаються один з одним з коефіцієнтами, відповідними ставками дохідності капіталів обох типу. І таким чином отримуємо середньозважену вартість капіталу.


Поправка на коефіцієнт податку на прибуток може застосовуватися чи ні, це залежить від методики розрахунку, обраної нами на даний конкретний момент. Справа в тому, що ми можемо вже при розрахунку грошових потоків проекту враховувати податкову поправку. Якщо ж від нас цього не потрібно або точність фінансового показника по проекту не є критичною величиною, то в принципі ми можемо не використати цю ставку та податкову поправку не робити.
І, насамкінець, по-друге, це безпосередньо сама ставка дісконтірованія.Для визначення ставки дисконтування рекомендується користуватися моделлю CAPM (Capital assets pricing model). У цій моделі ставка дисконтування визначається як безризикова ставка доходу, збільшена на різницю між середньозваженою і безризиковою ставкою прибутковості, взяту з коефіцієнтом еластичності (формула Re).

Re = Rf + K (Rm – Rf)
де
Re – ставка дисконтування
Rm – середньозважена ринкова ставка дохідності
Rf – безризикова ставка доходу
К – коефіцієнт еластичності прибутковості до ринку


Проблема тут в тому, що під безризиковою ставкою доходів можна розуміти зовсім різні речі: ставку доходів за певний проміжок часу при вкладенні коштів на фондовому ринку в блакитні фішки, а можна і вкладення в депозит або вкладення в державні облігації. Визначення безризикової ставки доходу – це скоріше політичний крок, а не фінансовий, тут допустимо волюнтаризм. Зазвичай безризикову ставку доходу визначає топ-менеджер кампанії, якому фінансові менеджери дають розрахунки: що для компанії є безризиковою ставкою, якого рівня ризики в компанії вважаються прийнятними.


Ще одне питання – коефіцієнт еластичності прибутковості до ринку. Його суть простіше проілюструвати на прикладі. Припустимо, що акції компанії Х котируються на біржі. Наприклад, по сегменту ринку, в якому ми працюємо, відбувається зростання на одну умовну одиницю, на один пункт. Якщо акції компанії Х ростуть разом з сегментом на той же один пункт, то коефіцієнт еластичності прибутковості до ринку дорівнює одиниці. Якщо ж при зростанні сегмента ринку на один пункт акції компанії Х ростуть на пункт двадцять, то відповідно коефіцієнт еластичності прибутковості до ринку складає 1,2.


Останнє, чим ми користуємося в фінансових методах оцінки інвестицій в ІТ – це грошовий потік. На жаль, існує дуже багато практик визначення грошового потоку. Найчастіше під грошовим потоком є на увазі так званий gross cash flow (GCF), який визначається як сума прибутку і негрошових доходів. Однак для наших цілей це незручно, і при розрахунках в техніко-економічному обгрунтуванні інвестицій в ІТ-проект рекомендується використовувати так званий чистий грошовий потік (free cash flow, FCF або ще одне позначення – NCF). Суть його в тому, щоб привести грошовий потік саме до того виду, який може коректно користуватися при розрахунках фінансової окупності.


GCF = чистий прибуток + негрошові доходи
NCF = GCF + NWC (net working capital) + Inv (зміна інвестицій у необоротні активи).


Фінансові методи


Тепер ми дійшли безпосередньо до фінансових методів. Найчастіше зустрічається фінансовий метод – це NPV (Net present value), тобто чистий приведений дохід або чиста приведена вартість. Якраз слово “приведена” і показує нам, що в ній дохід від ІТ-проекту наведено на даний момент, а не на суми колись в майбутньому. NPV визначається за класичною формулою дисконтування.

NPV = NCF1/(1 + Re) + ….. + NCFi/(1 + Re)i
де
NCFi – чистий грошовий потік на i-тому інтервалі планування
Re – ставка дисконтування (в десятковому вираженні)


Формула проста, тому відразу хотілося б з’ясувати: що нам показує чистий приведений дохід? Він показує, буде у нас економічний прибуток чи не буде. Абсолютно зрозуміло, що фінансові методи треба застосовувати тільки разом з усіма іншими. Відповідно NPV дозволяє нам прийняти рішення по проекту. Якщо отриманий нами показник NPV більше нуля, значить, це добре, значить, якісь гроші (наведені) проект принесе. Він відповідає на одне з головних питань – наскільки майбутні надходження виправдають сьогоднішні витрати на ІТ-проект. Саме тому, що рішення доводиться приймати сьогодні, всі майбутні грошові надходження приводяться на сьогоднішній момент. NPV показує, чи варто взагалі замислюватися про цей проект. Якщо NPV менше нуля, то це означає, що економічний прибуток від проекту ми не отримаємо, проект слід відхилити, а гроші інвестувати в інший проект або покласти в банк.


Однак у формулі NPV абсолютно не відбувається аналізу ризиків. Тому після позитивного NPV обов’язково повинна слідувати стадія аналізу ризиків ІТ-проекту. Відповідно далі, зіставляючи величину ризиків, ми можемо прийняти рішення запустити або відхилити проект. Крім того, NPV дуже добре працює для обгрунтування прийняття одного проекту. Для обгрунтування вибору між двома, трьома проектами NPV вже підходить погано, вимагає коректування, приведення проектів до загального бюджету, щоб була можливість порівняти бюджети.



Якщо NPV – це відносний показник, то другий фінансовий метод – це IRR (Internal rate of return), то є внутрішня норма прибутковості або внутрішня норма рентабельності, абсолютний показник. Іноді її називають внутрішньою ставкою повернення інвестицій або ставкою прибутковості проекту. Коротко кажучи, це значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю. Якщо ми розуміємо, що NPV – приведена на даний момент прибуток від проекту, яку ми отримаємо, то внутрішня ставка прибутковості – це та ставка банківського відсотка, при якій ми не отримаємо ніякого прибутку. Якщо ми побудуємо залежність NPV від ставки дисконтування, то очевидно, що прибуток від проекту буде падати з ростом ставки дисконтування (див. рис.). І в якийсь момент NPV стане дорівнює нулю. І якщо проект буде беззбитковим (Але і безприбутковим) при ставці банківського відсотка, що дорівнює 68% річних, то за цим проектом у нас виходить 68% річних. Коли, припустимо, проект повністю фінансується за рахунок позики банку, а середня безризикова ставка банківського відсотка – 12%, то проект вигідний.


IRR, власне, визначає процентну ставку від реалізації проекту, а потім порівнює цю ставку зі ставкою окупності з урахуванням ризиків. Якщо розрахована окупність перевищує окупність з урахуванням ризиків, то інвестиції мають сенс. IRR визначає верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки. На відміну від NPV, IRR – це абсолютний показник, який дозволяє не тільки приймати рішення по якимось конкретним проектам, але й порівнювати проекти з абсолютно різним рівнем фінансування, з абсолютно різними бюджетами.


Нарешті, третій фінансовий показник – це payback, термін окупності проекту. По суті, це аналіз повернення коштів виходячи з прийнятих в компанії максимальних термінів окупності вкладень. Сьогодні вже досить часто в компаніях встановлюється максимальний термін окупності будь-яких проектів. Припустимо, в компанії він складає 30 місяців. А ми інвестуємо 300 тис. дол з щорічною ставкою окупності 100 тис. дол В цьому випадку термін окупності три роки перевищує максимальний термін окупності встановлений в компанії.


Кожен з цих методів не вільний від недоліків. Тому лише розрахунок всіх трьох показників разом дає нам повне розуміння про гроші проекту, про прибуток і економічному ефекті, які ми отримаємо від ІТ-проекту. У другій частині циклу ми детально обговоримо переваги та недоліки кожного з фінансових методів визначення економічного ефекту від ІТ-проекту і перейдемо до якісних і імовірнісним методам.


Якісні і імовірнісні методи


Отже, ми вже описали три фінансові методу оцінки інвестицій в ІТ – це чистий приведений дохід (NPV), внутрішня норма рентабельності (IRR) і термін окупності проекту (payback period). У кожного з них є свої достоїнства і недоліки. Чистий приведений дохід (NPV) враховує вартість грошей, однак не враховує ризиків проекту. Крім того, це абсолютний показник (гроші), що не дозволяє нам порівнювати проекти з різним рівнем фінансування. Показник IRR усуває зазначені недоліки. Однак внутрішня норма рентабельності (IRR) не враховує вартості капіталу і, на жаль, не має простого економічного визначення (такого, як, наприклад, NVP). Цей показник трохи складніше. Нарешті, payback period не враховує тимчасову вартість коштів.

Неважко помітити, що показники NPV і IRR доповнюють один одного, і тому більшість компаній використовують їх тільки разом. Показник payback period використовується набагато рідше.


Ідентифікація майбутнього грошового потоку


На жаль, NPV і IRR майбутнього ІТ-проекту вважається не в усіх випадках. Чому? Як правило, причин тому дві. Іноді доводиться стикатися з позицією, що це все схоже на шаманство і не має відношення до ІТ. Ця точка зору пов’язана з тим, що ІТ-проект завжди запускається, щоб закрити якісь важливі проблемні місця, часто в ситуації, коли це принципово необхідно. І ІТ-директора помилково вважають, що рішення даних проблем компанії через ІТ-проект – саме по собі достатня підстава для запуску цього проекту. Насправді все йде зовсім не так. Так, ІТ-проект закриє якісь проблемні бізнес-процеси, усуне прогалини. Але все одно рано чи пізно ІТ-проект принесе компанії гроші. І топ-менеджеру, і фінансистові потрібно показувати саме майбутній прибуток від ИТ-проекту. Адже вони насторожено ставляться до технологіям, але до грошей – найчастіше позитивно.


І друга причина – фінансові розрахунки, як правило, носять приблизний характер, незважаючи на математичну чіткість відповідних формул. Тобто, коли робиться розрахунок фінансової окупності проекту, треба обумовлювати похибки і допуски. Причина цих похибок – труднощі в ідентифікації майбутнього грошового потоку від ІТ-проекту. ТА це друга причина, по якій ИТ-менеджери не застосовують показники NPV і IRR.


Як же визначається цей майбутній грошовий потік? Тут залежить від області, в якій застосовується ІТ-система. Всупереч поширеній думці, у багатьох областях цей майбутній грошовий потік визначити можна. Наприклад, при автоматизації логістичних операцій це прораховується досить легко: збільшення продуктивності роботи складу або ж виграш за кількістю зекономленої площі переводяться в гроші досить просто. Якщо під час ІТ-проекту відбувається оптимізація бізнес-процесів, які впливають на управління активи підприємств, активи, пов’язані з балансом підприємства, то тут теж немає принципових проблем, хоча є трудомістка і кропітка робота. В цілому, як показує практика, приблизно від 60 до 75% функціонального обсягу проекту можна перевести в майбутній грошовий потік. І від 25 до 40% залишається на якісну і вірогідну оцінку ефекту.


Боятися такій ситуації абсолютно не слід. Я в моїй практиці не бачив ні одного ІТ-проекту, який би на 100% міг ідентифікувати майбутні прибутки. Але при цьому у всіх проектах майбутній грошовий потік визначався з тим чи іншим припущенням. І це абсолютно нормально сприймалася топ-менеджерами. Техніко-економічне обгрунтування на те і є техніко-економічне, оскільки воно містить не тільки грошові потоки, але і якісні оцінки.


Якісні методи оцінки


Тепер перейдемо до якісних методів оцінки інвестицій в ІТ. Цих методів також кілька, але всі вони базуються на одній ідеї – цілей, пріоритетів та показників по ним. Перший метод, який можна згадати, отримав назву інформаційної економіки (Information Economics). Його ідея в тому, що топ-менеджмент компанії та ІТ-служба організовують якусь систему координат – визначають пріоритети в розвитку бізнесу компанії та розставляють пріоритети проектних критеріїв – ще до розгляду будь-якого ІТ-проекту. І тоді проект оцінюється на відповідність цим розробленими критеріями. Все звучить дещо абстрактно, але насправді це досить легкий метод, яким дуже часто користуються компанії. Чим він хороший? Тим, що очікуваний якісний ефект від проекту ми порівнюємо з нашими бажаними ефектами. Ці пріоритети по цих ефектів і критерії становить саме ІТ-директор, звичайно, під невсипущим оком топ-менеджменту.


Щоб дещо зменшити рівень абстракції, цей метод часто об’єднують з управлінням портфелем проектів, коли ці ефекти розглядаються по всьому портфелю ІТ-проектів в цілому.


Ще більше конкретності в цей підхід вносить метод, який отримав назву IT Scorecard. Його ідея полягає в тому, аби адаптувати підхід BSC для IT-відділу. Як і в традиційному BSC, в IT Scorecard вибираються чотири більш-менш збалансованих напрямки (перспективи в термінології BSC) впливу ІТ на бізнес компанії. У класичному і самому застосовується випадку ці напрямки наступні: допомоги у розвитку бізнесу компанії, підвищення якості продукції (причому тут мається на увазі якість, як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів), підвищення якості прийняття рішень та підвищення продуктивності праці. Зауважимо, що як самі напрямки, так і їх кількість може бути будь-якими, які важливі для конкретної компанії. Потім, як і в BSC, по кожному напрямку (перспективі) визначаються цілі, іншими словами – Орієнтири, що характеризують бажане місце ІТ в бізнесі компанії в майбутньому. Саме ці цілі становлять стратегію розвитку ІТ-відділу (саме так можна трактувати перспективи) будуть трансформовані на операційний рівень, тобто в конкретні ІТ-проекти. По суті, це ті ж пріоритети проектних критеріїв, що і в методі інформаційної економіки, тільки згруповані за напрямами. І нарешті, як в класичному BSC з цілей випливають ініціативи, так і цілі ІТ-відділу визначають, чи буде ІТ-проект ефективний в розрізі наближення до однієї або декількох цілей. Єдина відмінність від BSC, яке тут є, – це дещо інші показники наближення до мети.


Метод інформаційної економіки страждає суб’єктивізмом, особливо в частині аналізу ризиків проекту, з іншого боку, IT Scorecard, як і BSC, вимагає наявності формалізованої бізнес-стратегії. Для якісної оцінки ефекту від інвестицій в ІТ компанії застосовують або метод інформаційної економіки, або IT Scorecard. І досвід показує, що, як правило, для якісної оцінки цього достатньо.







Ефект від підмітання підлоги

Дуже часто виникає питання: що насправді призвело до появи бізнес-ефекту від ІТ-проекту? Чому ми вважаємо, що, наприклад, швидкість прийому замовлень збільшилася саме від впровадження ІТ-технології, а не від зміни бізнес-процесу? Як зрозуміти, через що виник ефект, власне через зміну бізнес-процесу або через впровадження ІТ-системи, що спричинило за собою необхідна зміна бізнес-процесу? Відповідь – ніяк.

Це дійсно не можна зрозуміти. Все одно що оцінювати економічний ефект від того, чи будемо ми вкручувати додатковий болт в машину. Який економічний ефект в банку від проекту по покупці пилососів для чищення підлог? Вихід тільки один – всі процеси розглядати нерозривно і оцінювати комплексно. Якщо в рамках одного ІТ-проекту відбуваються реорганізація процесів і вдосконалення роботи та впровадження системи, то який сенс розбивати ці завдання? Якщо оцінювати економічний ефект від кожної підзадачі проекту, то можна дійти до питань про економічний ефект від, припустимо, документування ходу проекту або від тестування системи.

Так і з додатком. Показати економічний ефект просто від програми, у відриві від проекту і його складових, неможливо. Адже ми в будь-якому випадку повинні прив’язуватися до бізнес-ефекту від проекту.


Імовірнісні методи


Нарешті, остання група методів оцінки економічного ефекту від ІТ-проекту – імовірнісні. Їх, в общем-то, два: прикладна інформаційна економіка (Applied Information Economics) і справедлива ціна опціонів (Real Options Valuation, ROV).


Метод прикладної інформаційної економіки досить тривіальний, це трохи модифікований якісний метод інформаційної економіки. Його ідея в тому, щоб для кожної із заявлених цілей ІТ-проекту визначити ймовірність її досягнення і далі з неї вивести ймовірність поліпшень в бізнес-процесах компанії. Наприклад, чи дозволяє проект по створенню корпоративного порталу поліпшити доступ до інформації і приймати рішення швидше? Наскільки збільшиться швидкість прийняття рішення? В якій мірі це прискорить укладання угоди? Звідси ми виводимо збільшення ймовірності укладання угоди.


Метод справедливої ​​ціни опціону сам по собі досить важкий (за його розробку недавно була отримана Нобелівська премія). Але ми опишемо його варіант, адаптований до потреб ІТ. При використанні методу справедливої ​​ціни опціонів проект розглядається з точки зору його керованості вже в ході самого проекту. У будь-якому проекті виділяються п’ять параметрів: виручка від проекту, витрати проекту, складність проекту, вартість підтримки отриманого рішення і життєвий цикл впроваджуваної ІТ-системи. Потім слід оцінити, наскільки ми можемо впливати на ці параметри по ходу проекту. Чим сильніше ми можемо впливати на ці параметри, тобто знижувати витрати або складність проекту, тим вище наша оцінка цього проекту за цим методом. Відповідно, чим проект більш жорсткий, ніж суворіше задані рамки, тим він менш цікавий.


Наприклад, ми маємо два ІТ-проекту. У одного вартість підтримки рішення чітко розписана по роках, зафіксовано в контракті на підтримку з постачальником відповідних послуг, і ми можемо його зменшити в найближчі кілька років. А в другого проекту немає зафіксованої вартості підтримки, і є ймовірність, що через якийсь час він стане менш критичний для компанії. Якщо так, то нам би хотілося знизити витрати на його підтримку. Можна це зробити чи ні? Це як раз і є фактор керованості, за яким і відбувається оцінка ефекту за методом ROV. Аналогічно ми аналізуємо кожен ІТ-проект за чотирма залишилися параметрам. Природно, у кожної компанії свої критерій і шкала оцінки ступеня впливу на ці параметри проекту. Тут якісь загальні рекомендації дати неможливо.


Треба сказати, що імовірнісні методи нечасто використовуються для оцінки майбутнього ефекту від ІТ-проекту. Метод прикладної інформаційної економіки дуже суб’єктивний і взагалі мало схожий на конкретну методику. Метод справедливої ​​ціни опціону, навпаки, дуже конкретний, але досить важкий і вимагає великого часу для аналізу.


Середньостатистичні світові показники ефекту від впровадження ІТ-систем




































Показник   Середні впровадження  Кращі впровадження 
Зниження кількості затримок при поставках продукції замовникам 90% 97%
Зменшення незнижуваних залишків на складах матеріалів 30% 45%
Підвищення оборотності запасів 20% 30%
Скорочення НЗП 17% 25%
Підвищення оборотності засобів в області реалізації готової продукції 12% 21%
Підвищення продуктивності працівників та обладнання 10% 17%
Зниження витрат на закупівлю матеріалів та комплектуючих 4% 6%

Статистичний метод


До імовірнісним методам оцінки економічного ефекту від ІТ-проекту близько примикає статистичний метод (деякі відносять його саме до імовірнісним, оскільки ефект, який можливий, за статистикою зовсім не обов’язковий). Кількість впроваджень різних ІТ-технологій за кордоном, а також те, що ведеться досить виразна і чітка статистика, дозволяє зробити деякі якісні висновки. Звичайно, кажуть, що буває правда, а буває статистика, однак при обгрунтуванні економічного ефекту майбутнього ІТ-проекту від статистики відштовхуються досить часто. У таблиці ми навели не все, але найбільш часто зустрічаються та актуальні показники. (На жаль, в Росії зараз такої статистики немає. Найбільш просунуті компанії намагаються збирати свою статистику, щоб напрацювати обсяг даних, достатній для створення схожої таблиці. Однак, на жаль, поки таких таблиць в російських компаніях немає. – Прим. ред.) Треба сказати, що аж ніяк не всі топ-менеджери компаній сприймають обгрунтування майбутнього ефекту від ІТ-проектів, базуються на цих даних. Це як середня температура по лікарні. Зрозуміло, що якщо дев’ять з десяти пацієнтів одужують, це ще не дає повної впевненості в позитивному результаті. А адже ризикувати не хочеться. Тому ІТ-директора змушені користуватися іншими методами, про які ми й розповіли.


Як правило, компанії не використовують якийсь один конкретний метод оцінки економічного ефекту від ІТ-проекту, якому вони дуже довіряють. Досвід показує, що в різних ситуаціях ближче до істини виявляються різні методи. Часто компанії використовують відразу чотири методи – два фінансових і два нефінансових. Саме на підставі таких оцінок економічної ефективності вже можна прийняти оптимальне рішення, запускати Чи ІТ-проект чи ні і визначитися, який з ІТ-проектів компанії більш вигідний.


Схожі статті:


Сподобалася стаття? Ви можете залишити відгук або підписатися на RSS , щоб автоматично отримувати інформацію про нові статтях.

Коментарів поки що немає.

Ваш отзыв

Поділ на параграфи відбувається автоматично, адреса електронної пошти ніколи не буде опублікований, допустимий HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*

*