Вивчаємо Linux: Debian, Вільне ПЗ, Програмні керівництва, статті

Історія Debian почалася в 1993 р. Саме тоді Ян Мердок задумав створити дистрибутив, максимально відповідний духу відкритого ПЗ. Його назва було складено з імен Дебра (дружина Яна Мердока) і Ян.


З самого початку і до цього дня нові версії Debian створюються незалежними розробниками і виходять досить рідко, оскільки автори дуже трепетно ​​ставляться до тестування продукту. Не секрет, що саме завдяки цьому багато системних адміністраторів використовують саме Debian в якості серверної платформи.


Актуальна версія носить назву Etch (згідно з традицією все стабільні версії Debian називаються іменами персонажів мультфільму “Toy Story”). Наступна очікується у вересні нинішнього року.


В якості тестових машин використовувалися два комп’ютери. Перший – настільна робоча станція на базі процесора Core2Duo (системна плата – ASUS P5E, відеоадаптер – nVidia GeForce 8600). Другий – ноутбук Toshiba Satellite A200-1HV.


Після установки системи настільний комп’ютер відмовився працювати в графічному режимі. Для того щоб середу XWindow функціонувала справно, потрібно встановити фірмовий драйвер відеоадаптера. Робиться це таким чином.








Встановити фірмовий драйвер відеоадаптера nVidia можна після інсталяції системи 

Встановити фірмовий драйвер відеоадаптера nVidia можна після інсталяції системи


Скачайте з сервера nVidia скрипт установки модуля підтримки відповідної моделі встановленого адаптера. Потім зареєструйтеся в системі як користувач root і дізнайтеся версію ядра за допомогою команди uname. Далі виконайте команду aptitude install build-essential linux-headers-<версія ядра>.


Запустіть завантажений скрипт установки, який виконає всі необхідні операції. Для старту графічеcкого сервера наберіть команду startx. Якщо все зроблено правильно, ви побачите на екрані логотип nVidia, який через кілька секунд зміниться звичним робочим столом.


Система, встановлена ​​на ноутбук, була відразу повністю працездатна. Однак зі зрозумілих причин пропріетарний модуль підтримки nVidia був відсутній і в ній. Один спосіб розв’язання цієї проблеми ми вже розглянули. Є і другий, який передбачає установку прямо з репозитаріїв дистрибутива. Незважаючи на те що ідеологія Debian не передбачає включення в систему закритих модулів, для зручності користувачів створені спеціальні сховища невільних пакетів.


Від імені користувача root послідовно виконайте наступні команди:


aptitude install module-assistant;


m-a prepare;


m-a a-i nvidia-kernel;


aptitude install nvidia-glx nvidia-settings.


Потім у звичайному текстовому редакторі відкрийте файл / etc/X11/xorg.conf і в секції, яка описує відеокарту, замініть “nv” на “nvidia”.


Однак навіть після цього функціональність ноутбука буде обмежена. Не підтримується адаптер бездротової мережі Intel Wireless WiFi Link 4965AGN. До речі, зверніть увагу на цей пристрій. Якщо у вашому комп’ютері використовується саме воно і ви хочете, щоб все запрацювало “з коробки”, то будьте особливо уважні при виборі дистрибутива.


Варіанти установки


Встановити Debian можна двома способами – за допомогою інсталяційного диска і по мережі. Причому в обох випадках процедури дуже схожі.


Інсталятор Debian підтримує файлові системи форматів Ext2 / 3, ReiserFS, JFS і XFS


Інсталятор Debian підтримує файлові системи форматів Ext2 / 3, ReiserFS, JFS і XFS


Бажаючі скористатися першим способом повинні завантажити інсталяційний диск для потрібної архітектури комп’ютера з офіційного сайту проекту. Є як 32 -, так і 64-розрядний варіанти. І хоча на компакт-диску знаходяться всі необхідні пакети, програма інсталяції буде намагатися з’єднатися з віддаленим сервером для пошуку і установки самих останніх версій. Якщо ви хочете уникнути перевитрати трафіку, то кращий спосіб – фізично відключити комп’ютер від мережі на весь час процесу. Принаймні практикуючі адміністратори радять поступати саме так.


Якщо ж вам не потрібно рахувати кожен мегабайт вхідного трафіку, то простіше скористатися мережевим методом установки. Причому запустити програму інсталяції можна прямо з Windows. Для цього з сайту goodbye-microsoft.com слід завантажити невелику утиліту, яка пропише в штатний завантажувач системи пункт, що пропонує почати установку Debian. Всі необхідні для цього пакети будуть завантажуватися безпосередньо з сервера.


Очевидно, що другий шлях переважніше, оскільки вільні прикладні програми розвиваються дуже швидко. Як правило, на компакт-диску знаходяться вже старі версії додатків, і оновлення все одно доведеться проводити відразу після установки.


Можливості інсталятора


Програма установки Debian пропонує користувачеві два варіанти установки: звичайний і для експертів. Також можна вибирати між графічним і текстовим режимами. Таким чином, дистрибутив є практично універсальним – способів встановити Linux багато, і хоча б один виявиться працездатним і прийнятним для користувача.


При установці Debian в експертному режимі користувачеві пропонується послідовно задати практично всі параметри системи


При установці Debian в експертному режимі користувачеві пропонується послідовно задати практично всі параметри системи


Підтримується велика кількість мов, включаючи російську. А експертний режим установки дозволяє вибрати варіант кодування з пропонованих UTF8, KOI8-Ru і CP1251. Надається можливість не тільки задати спосіб перемикання розкладки клавіатури, а й визначити клавішу, при натисканні та утриманні якої набір тексту буде проходити на другому підтримуваному мовою.


При розмітці дисків пропонується чотири варіанти: використовувати весь диск; використовувати весь диск і налаштувати LVM; використовувати весь диск з шифрованих LVM; розбити диск вручну. При виборі останнього варіанта користувачеві буде запропоновано вдатися до допомоги вбудованого менеджера розділів.


Для розміщення Linux можна створити розділ форматів Ext2 / 3, ReiserFS, JFS і XFS. Підтримується і робота з томами, створеними з системи Windows, – FAT і NTFS. Точки монтування для них можна вказати вручну (Або наказати системі не підключати логічний том).


При створенні облікових записів програма інсталяції запропонує заборонити вхід в систему від імені її адміністратора. Якщо вибрати цю опцію, то для отримання відповідних прав слід вдатися до команди sudo.


Для зручності вибору прикладних програм використовуються готові набори. А ось відзначити окремі пакети, які повинні бути встановлені, не представляється можливим ні в звичайному, ні в експертному режимах. Таким чином, явно передбачається, що компонуванням системи користувач буде займатися вже після інсталяції.


Втім, віднести це до однозначних недоліків можна – система управління пакетами в Debian виключно зручна. Однак до деяких зайвих витрат трафіку подібної підхід приводить.


Не відрізняється особливою гнучкістю і процедура установки початкового завантажувача. Користувачеві пропонується вибрати між LILO і Grub, а от місце, куди вони будуть записані, задати не можна – тільки MBR. Тому якщо у вас є власні міркування щодо цього, краще наказати інсталятору пропустити цю операцію, а потім зробити все вручну. Але це вкрай незручно, та й часу доведеться витратити немало.


З іншого боку, інсталятор чудово розпізнає всі встановлені на машині операційні системи. Якщо з якихось міркувань вам буде потрібно використовувати кілька копій Linux (скажімо, вирішили провести тестування декількох дистрибутивів), то в останню чергу встановлюйте Debian. Це позбавить вас від необхідності налаштовувати завантажувач – список запуску буде вичерпно повний.


Конфігуратор системи


Конфігуратор системи з графічним інтерфейсом в Debian відсутня. Якщо користувач не відчуває в собі сил вручну правити службові файли, то слід скористатися комплексами настройки, що входять до складу графічних середовищ KDE та GNOME.


Засоби управління пакетами


Пакет в Debian представляє собою архівний файл, що складається з двох частин. Перша включає в себе скомпільовані виконувані файли і необхідні їм для роботи компоненти. Друга містить керуючі модулі: контрольні суми, описи залежностей і т. п.


В якості засобів управління пакетами можна використовувати декілька засобів:


– Команду dpkg, що служить для установки і видалення окремих пакетів;


– Оболонку dselect, що забезпечує груповий вибір пакетів за цільовим призначенням, а також дозвіл залежностей між ними;


– Систему apt, що представляє собою універсальний набір інструментів для управління deb-пакетами;


– Інструмент aptitude, функціонально схожий з dselect.


За допомогою dpkg зручно встановлювати поодинокі пакети. Для цього слід скористатися командою dpkg-i <повне ім'я пакета із зазначенням колії>. Якщо незадоволених залежностей немає, вся процедура займе не багато часу. В іншому випадку буде видане повідомлення про помилку з зазначенням того, щó слід додатково встановити для її усунення.


Для видалення пакета можна використовувати дві команди. Якщо набрати в консолі dpkg-r <назва пакунка>, то всі конфігураційні файли будуть збережені. А для повної деінсталяції слід наказати dpkg-P <Назва пакунка>. Зверніть увагу, що в цьому випадку вказується тільки назва програми.


Система apt – потужне і популярний засіб управління пакетами. Саме його застосовує більшість шанувальників цього дистрибутива.


Список використовуваних системою apt репозиторіїв зберігається у файлі / etc / apt / sources.list. Перше, що потрібно зробити після установки системи, – оновити кеш пакетів командою apt-get update, запущеної від імені суперкористувача. Потім можна приступати до установки прикладних програм і системних компонентів.


Загальне оновлення системи здійснюється командою apt-get upgrade. Правда, в деяких випадках це може закінчитися невдачею. Наприклад, проявиться конфлікт нових залежностей пакетів з тими, що вже є в системі. Якщо це відбулося, то слід скористатися іншим оператором – dist-upgrade. Відповідно вся команда буде виглядати так: apt-get dist-upgrade.


Для того щоб встановити конкретний додаток, треба набрати в консолі команду apt-get install <назва пакунка>. А видалення проводиться так: apt-get remove <назва пакунка>.


Крім текстових програм є і оболонка Synaptic – графічна надбудова над системою apt. Функціонально ці інструменти рівноцінні.








Установку пакетів в Debian можна проводити за допомогою графічної утиліти Synaptic 

Установку пакетів в Debian можна проводити за допомогою графічної утиліти Synaptic


Технічна та інформаційна підтримка


Debian – вільна система, розробка якої здійснюється силами незалежних розробників. Тому не існує жодної фірми, яка спеціалізувалася б саме на цьому дистрибутиві. Зате до послуг користувача – підтримка співтовариства і велика кількість мережевих ресурсів, присвячених цьому продукту.

Схожі статті:


Сподобалася стаття? Ви можете залишити відгук або підписатися на RSS , щоб автоматично отримувати інформацію про нові статтях.

Коментарів поки що немає.

Ваш отзыв

Поділ на параграфи відбувається автоматично, адреса електронної пошти ніколи не буде опублікований, допустимий HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*

*