Мій особистий сервер DNS, Linux, Операційні системи, статті

Нарешті Internet набуває людські риси. Сьогодні кожен бажаючий отримує від мережі не тільки послуги електронної пошти, але і повний доступ практично до всіх ресурсів Мережі. На жаль, в більшості випадків використовується так зване “типове PPP-підключення”, що реалізовується без додатка уявних зусиль з використанням Windows95 і броузера WWW Explorer або Netscape.

Чому на жаль? Справа в тому, що використання “найпростіших” засобів, як правило, призводить до отримання найпростіших же результатів. Я вже писав про те, що використання більш перспективної операційної системи Linux [1] дозволяє підвищити реальну пропускну здатність орендованого комутованого каналу (телефонної лінії) майже вдвічі!

Але і це не межа. У згаданій мною публікації виграш досягався виключно за рахунок ефективної роботи ядра операційної системи Linux, яка спочатку орієнтувалася на роботу в мережах TCP / IP. Але цим можливості організації ефективної роботи в мережі жодним чином не вичерпуються! Візьмемо хоча б службу DNS …

Основне призначення служби доменних імен (DNS – Domain Name System) полягає в спрощенні навігації в Internet для людини, якій символьну послідовність запам’ятати набагато легше, ніж десяток цифр. Комп’ютеру ж навпаки – оперувати з числами набагато легше, та й швидше. Для вирішення цієї суперечності було створено ціле сімейство різних серверів DNS – програм, єдиною функцією яких є перетворення імен типу www.geocities.com в 123.22.22.11 і навпаки.

Завдання, здавалося б, тривіальна: таблиця з двох полів і великої кількості рядків – знайшов значення в одному полі, взяв з другого, і все в порядку … Але на практиці і розробники, і користувачі зіткнулися з кількома перешкодами. По-перше, безперервно зростаюча мережа постійно збільшує кількість використаних IP-адрес, що призводить до розбухання нашої таблиці відповідностей до, прямо-таки скажімо, просто непристойних розмірів. По-друге, інформація в цій таблиці схильна непередбачуваним змінам: вузли з’являються і зникають, змінюють свої адреси й імена і так далі. І, нарешті, самий неприємний момент – Internet не є однорідною системою, керованої будь-чиєї “залізною рукою” і роздача адрес IP (і присвоєння їм доменних імен) відбувається якщо й не зовсім хаотично, то, в усякому разі, децентралізовано.

Вихід із ситуації “прогресивно мисляча людство” вбачає у створенні глобальної інформаційної системи, що забезпечує користувачів DNS-інформацією “по запиту”. При цьому в мережі одночасно функціонує досить велика кількість серверів DNS, кожен з яких відповідає за свою ділянку мережі і є для цієї ділянки “авторитетом”. Поряд з авторитетними серверами в мережі розміщено величезне кількість кешують серверів, кожен з яких копіює найбільш часто що використовується інформацію від авторитетів. Оскільки будь-яка інформація має тенденцію до старіння, для кожної з кешованих записів встановлюється певний термін її достовірності, після закінчення якого сервер повторно запрошувати авторитетний сервер відповідного домену.

Кінцеві користувачі, як правило, підключаються до DNS-серверів своїх провайдерів, які працюють в режимі авторитетного сервера для своїх користувачів і здійснюють кешування всіх інших запитів. З точки зору користувача Windows ця проблема по-іншому і не вирішується, але як тільки ви переходите в UNIX і починаєте говорити з Internet спільною мовою, у вас з’являються вельми цікаві можливості.

Однією з них є створення власного локального кешуючого DNS-сервера. Справді, при кожному зверненні до віддаленого вузла вам доводиться запитувати у провайдера IP-адресу. Клієнтів, подібних вам, у провайдера кілька десятків, і на обслуговування вашого запиту йде дорогоцінний час, який, як ви можете помітити, якщо будете уважно роздивлятися рядок стану в Netscape Navigator або Explorer може становити 30-40 секунд на кожному зверненні до DNS. А при установці власного сервера ви зможете:

Схожі статті:


Сподобалася стаття? Ви можете залишити відгук або підписатися на RSS , щоб автоматично отримувати інформацію про нові статтях.

Коментарів поки що немає.

Ваш отзыв

Поділ на параграфи відбувається автоматично, адреса електронної пошти ніколи не буде опублікований, допустимий HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*

*