Утиліта aptitude

Розробники дистрибутивів Debian і Ubuntu рекомендують для установки додатків використовувати утиліту aptitude, яка також йде в комплекті Linux Mint є надбудовою над dpkg і являє собою потужний засіб контролю над пакетами, що працює в командному та інтерактивному режимі У деяких оглядах її вважають надбудовою над APT, але насправді це не так, просто вони використовують одну і ту ж бібліотеку libapt

Не можна також вважати aptitude повноцінною заміною APT, хоча б тому, що останній забезпечує повний набір операцій – від установки одиничного пакета до повної пересборки системи з вихідних текстів Можливості aptitude обмежені установкою, оновленням і видаленням програм і отриманням інформації про пакетах Але ці операції вона робить настільки добре, що багато користувачів віддають перевагу саме aptitude

Щоб запустити aptitude в інтерактивному режимі, досить просто набрати в рядку терміналу команду без аргументів:

$ sudo aptitude

Зявиться вікно з псевдографічним інтерфейсом (рис 59), в якому, пересуваючись по пунктах, можна встановити чи оновити пакети і переглянути список встановлюваних програм

Робочий простір програми розбито на три частини: вгорі знаходиться рядок меню з довідкою по популярних гарячих клавішах, в середині – список категорій, внизу – поле з описом пакетів і категорій Управління проводиться за допомогою клавіш на клавіатурі, повний список можна отримати, натиснувши клавішу зі знаком питання (рис 510) Наприклад, щоб встановити пакет, слід його вибрати і натиснути клавішу +, Щоб видалити пакет – клавішу -, щоб фіксувати в поточній версії (заборонити оновлення) – клавішу =, переміщення проводиться за допомогою клавіш із зображенням стрілок Після вибору пакетів в смузі вгорі буде показана інформація щодо кількості завантажуваних даних та довідка по комбінації клавіш для подальших операцій Принцип простий: спочатку відзначаємо за допомогою + і всі пакети і групи пакетів, а потім запускаємо

виконання завдання, натиснувши клавішу g

У самому верхньому вікні aptitude пропонує на вибір сім категорій пакетів Оскільки вони не збігаються з класифікацією пакетів в репозитарії, скажу кілька слів про них:

• Security Updates – доступні оновлення безпеки

• Оновлювані пакети – пакети, для яких доступні нові версії

Рис 59 Вікно інтерактивного режиму aptitude

Рис 510 Довідка по комбінаціям клавіш aptitude

• New packages – нові пакети програм, які зявилися в репозитарії Ubuntu, щоб очистити список, слід натиснути клавішу f

• Встановлені пакети – пакети, встановлені в системі

• Невстановлені пакети – пакети, доступні в репозитарії, але не встановлені

в дистрибутиві

Віртуальні пакунки – насправді таких пакетів не існує, вони вказують на інші пакети

Завдання – групи пакетів, що дозволяють швидко налаштувати систему під певні потреби

Біля кожної категорії в дужках вказано кількість пакетів, у кожній категорії знаходяться секції за призначенням (Робочий стіл, програми адміністрування,

мультимедіа і т д), потім – по репозитаріїїв (про них нижче)

Все в принципі зрозуміло, пояснення зажадають, напевно, два останні пункти У репозитарії Linux дуже багато програм, які до того ж можуть мати і різні версії Щоб спростити користувачеві пошук і установку програм, деякі з них використовують коротке імя, яке легко запамятовується Ось таке імя і є віртуальним пакетом, при введенні якого буде встановлено повязаний з ним пакет Завдання являють собою віртуальні пакети, тільки більш високого рівня Наприклад, щоб налаштувати сервер або Робочий стіл з іншим віконним

менеджером, необхідно встановити велику кількість пакетів Їх імена запамятати нереально, найчастіші завдання зібрані в такі віртуальні пакети Наприклад, щоб встановити Робочий стіл Ubuntu досить

встановити всього один пакет – ubuntu-desktop, який в свою чергу встановить більш 900 повязаних пакетів (рис 511)

При виборі окремого пакета в першій колонці показується його статус У першій позиції може стояти: i (install) – встановлений пакет р (purge) – невстановлений або не повністю віддалений пакет з (Clean) – віддалений пакет із збереженням конфігураційних файлів і v (virtual) – віртуальний пакунок У другій позиції параметри зазвичай уточнюють стан пакету: A (Auto) – встановлений як залежність іншого пакета (автоматично) h (hold) – не можна оновити u (unpacked) – пакет тільки розпакований, але не встановлений Н – установка пакета не завершена С – пакет встановлений, але не налаштований В (bad) – пошкоджений пакет

Інтерактивний режим популярний у новачків, зручний при початковому налаштуванні системи, пошуку «битих» пакетів та інших операціях, що вимагають наочності У повсякденній експлуатації зазвичай використовують командний режим, який більш зручний, бо дозволяє швидко провести всі необхідні операції, не витрачаючи часу на пошук пакета в меню Принцип роботи з aptitude в цьому режим схожий на роботу з APT Спочатку оновлюємо список пакетів, ключ тут аналогічний apt-get:

$  sudo   aptitud e   updat e

Рис 511 Склад віртуального пакету

Тепер, щоб знайти потрібний пакет, використовуємо ключ search:

$ Sud o aptitud e searc h ключевое_слов про

Наприклад, нам потрібна програма для роботи з відео (рис 512):

$   aptitud e   searc h   vide o

На відміну від apt-cache в першому стовпці aptitud e показує статус пакета, що дуже зручно Щоб отримати більше інформації про конкретний пакеті, використовуємо ключ show:

$   aptitud e   show   videotran s

Ми отримаємо дані про імя і версії програми, стані, пріоритеті, розділі репозитария, дані мантейнера та адресу сайту програми, залежності, пропозиції щодо додаткових компонентів, список конфліктуючих пакетів і т д (рис 513)

Обравши програму, встановлюємо її:

$   sud o   aptitud e   instal l    videotran s

Причому, на відміну від apt-get install, список встановлюваних пакетів у разі використання aptitude буде більше Справа в тому, що aptitude автоматично встановлює пакети з мякою (recommends) залежністю Користувач самостійно може доустановить тільки пропоновані (suggest) пакети

Рис 512 Пошук програм в aptitude

Рис 513 Виведення інформації про пакет

ПРИМІТКА

Щоб aptitude не встановлював пакетів з мякими залежностями, додайте в команду параметр-R Щоб така установка діяла постійно, додайте в файл

~ / aptitude / Config рядок aptitude :: Recommends-lmportant false.

Перевстановити пакет так само просто:

$ Sud o aptitud e reinstal l названіе_пакет а

Щоб видалити непотрібну програму, використовуємо ключ remove:

$ Sud o aptitud e remove названіе_пакет а

Конфігураційні файли при цьому будуть залишені, щоб видалити пакет повністю, замість remove слід ввести purge Причому тут знову ж таки є відмінність aptitude від APT, разом з пакетом будуть видалені і всі залежності (які позначаються буквою а), якщо, звичайно, у залежностей не буде інших додатків,

вимагають їх наявності При цьому дві команди markaut o і unmarkaut o дозволяють користувачеві самостійно встановити або зняти мітку aut o з пакетів, встановлених автоматично

ПРИМІТКА

Всі команди aptitude можна переглянути на довідковій сторінці man aptitude

Джерело: Яремчук С А Linux Mint на 100% – СПб: Питер, 2011 – 240 е: ил – (Серія «На 100%»)

Схожі статті:


Сподобалася стаття? Ви можете залишити відгук або підписатися на RSS , щоб автоматично отримувати інформацію про нові статтях.

Коментарів поки що немає.

Ваш отзыв

Поділ на параграфи відбувається автоматично, адреса електронної пошти ніколи не буде опублікований, допустимий HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*

*