Компіляція програм Linux Mint

Навіть після появи пакетів, які представляли собою вже скомпільовані програми, компіляція довгий час залишалася і для деяких залишається основним засобом установки

ПРИМІТКА Е

Перші прекомпілірованние набори зявилися в дистрибутиві SLS Linux, який на початку 1990-х рр. був найпопулярнішим Його творці визнали незручним самостійну збірку додатків, тому користувачам було запропоновано не тільки саме ядро ​​Linux і основні утиліти, але і великий набір різноманітного програмного забезпечення з простою програмою установки Все це поставлялося вже в скомпільованому вигляді, вихідний текст додавався тільки для самих основних компонентів начебто ядра До речі, основою для популярних сьогодні дистрибутивів Slackware і Debian послужив саме SLS

Незважаючи на велику кількість пакетних систем, про які йтиметься далі, багато користувачів воліють самостійно збирати програми Чому Все просто Нерідко в репозитаріях для не дуже популярних програм знаходиться стара

версія програм, тому доводиться чекати, коли у збирача дійдуть до нього руки

Крім цього іноді потрібно змінити функціональність програми, встановити патчі, які не використовуються або не підтримуються майнтейнер І остання причина – продуктивність Щоб пакет працював на максимально великій кількості обладнання, його збирають з оптимізацією під певний тип процесора, як правило, це i386, тобто під процесор Intel 80386, випущений аж в 1985 р Зустрічаються збірки i486, i586 (Pentium ММХ) і i686 (Pentium Pro) Збираючи програму самостійно, користувач може скомпілювати її під свій тип процесора, під мультипроцесорні системи та ін Експерименти показують, що продуктивність одержуваного пакета збільшується (залежно від апаратного забезпечення) від 10 до 200% в порівнянні з бінарними збірками, що поставляються з дистрибутивом І чим новіше обладнання, тим більше ефективність такої збірки хоча слід визнати, що й потрібна вона не завжди

Установка програм, що розповсюджуються у вигляді вихідних файлів, викликає особливі труднощі у більшості початківців користувачів Linux Причому досі вважається, що це один з основних навичок, необхідних для роботи в Linux Зауважу, що це дуже і дуже застаріле думку, ви самі в цьому переконалися, прочитавши дану главу Але спробуємо розібратися

УВАГА

Щоб самостійно компілювати програми, буде потрібно компілятор GCC, GNU Make та інші утиліти У деяких дистрибутивах вони за замовчуванням не встановлюються Щоб встановити їх в Linux Mint, а також в Ubuntu та інших похідних дистрибутивах, необхідно ввести команду sudo apt-get install buildessential

Як правило, вихідні файли заархівовані в так званий тарболл Архів, залежно від програми, яка використовувалася при його створенні, має суфікс Targz або Tarbz 2 та імя начебто program-xхх, де program назва програми, а хх х – версія У загальному вигляді процес установки виглядає так Спочатку розпаковується архів за допомогою графічної програми чи команд:

ta r xzv f program-xххtargz ta r xjv f program-xxxtarbz 2

Потім переходимо в утворився каталог Як правило, в ньому можна знайти файли з іменами INSTALL або README, в яких коротко описаний процес установки, сказано про залежності програми, дані опис програми та інструкції по збірці У загальних випадках досить виконати команду / Configur e без додаткових параметрів Скрипт самостійно знайде всі програми та бібліотеки І, якщо все буде в порядку, створить makefile, необхідний для компіляції програми Але в тому випадку, коли скрипт не знайде, послідує повідомлення про помилку Прочитайте його уважно і постарайтеся зрозуміти, в чому справа

Швидше за все, в повідомленні буде сказано про те, що відсутній якийсь файл або бібліотека або наявна версія застаріла У цьому випадку вам доведеться шукати і встановлювати відсутню На жаль, однозначного ради дати неможливо, тут потрібно деякий досвід Однак якщо повідомлення про помилку незрозуміло, краще пошукати відповідь на різних форумах – велика ймовірність того, що хтось вже зіткнувся з такою ж або схожою проблемою і знайшов вдале рішення Коли будете задавати питання, не полінуйтеся вставити в нього текст повідомлення і вказати назву та версію встановлюваної програми і використовуваного дистрибутива Щоб отримати довідку про додаткові параметри скрипта, слід використовувати ключ help:

$  /configur e   -hel p

Найбільш часто використовуваним параметром є-prefix, за допомогою якого вказується каталог для установки програм, відмінний від використовуваного за замовчуванням (звичайно / usr / local /) У деяких випадках такого скрипта немає, а є вже готовий makefile Тоді відразу ж переходимо до другого етапу – вводимо команду make, яка і скомпілює програму Якщо робота make завершилася без помилок, встановлюємо програму (при цьому відбувається установка не тільки двійкових файлів, але і документації)

Для виконання останнього кроку знадобляться права суперкористувача (root), які можна отримати, ввівши команду sudo:

$ sudo  make   instal l

Щоб видалити встановлену таким чином програму, слід використовувати команду make uninstall, хоча часто розробники не використовують в скриптах цю можливість

Джерело: Яремчук С А Linux Mint на 100% – СПб: Питер, 2011 – 240 е: ил – (Серія «На 100%»)

Схожі статті:


Сподобалася стаття? Ви можете залишити відгук або підписатися на RSS , щоб автоматично отримувати інформацію про нові статтях.

Коментарів поки що немає.

Ваш отзыв

Поділ на параграфи відбувається автоматично, адреса електронної пошти ніколи не буде опублікований, допустимий HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*

*